Кодеин Purple Drank Саров

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.

Палеться, я всегда мечтал о крутой жизни, но начал замечать, что куда бы я ни кинул свой взгляд – везде одно говно. Пресное существование, батониться сутками на диване, ничего не делать – скучно и бессмысленно. Поражение – моя привычка боль. Без топа жить не могу. Но я решил замутить новую вечеринку, чтобы наконец-то покататься не на коньках, а на своих кедах по песку. Подкрепившись фирменным батоном, собрался и пошел за экипом. Встреча с дилером как всегда проходила в закрытых кругах. Забросив кодеин в свой пакетик, он подмигнул и сказал: "На тебе, братан, окси – самая ржачная штука, унесет тебя в сон и наслаждение". Знакомо – я уже пробовал, и это точно то, что мне надо. Заценил марцу, сделал разведку, чтобы найти подходящий пляж. Песок, море, волны – все это вкуснее любых закладок. Но поехать одному было душно, решил пригласить парочку бро. Иксы, движ, танцы – все это входит в пакет! Пуговка за пуговкой, друзья на твоей волне – это такой кайф! Мы назначили встречу на пляже, и каждому было присуще ждать того момента, когда окунемся в наше "сне" наконец-то. Настал вечер. Встретились, побухали, размялись перед началом нашего отрыва. Погода позволяла, небо было звездным и готовым стать свидетелем нашего безумного перехода от реальности к себе внутрь. Когда ковырялка коснулась нас, все стало невероятно ярким. Мы становились героями своего собственного фильма, главными героями ночи. Танцы, песни, смех – все это словно симфония наших ощущений. Я решительно встал, натянул на себя свои любимые кеды и почувствовал, как песок прикасается к моим ногам. Мы побежали, как дети, свободные и прекрасные. Кеды шуршат, волны мыться о наши ноги, а мы продолжаем свое приключение. Один против волн, мы с ними играли, прыгали, отбивались от них. Морская вода была прохладной, и мы наслаждались каждым мгновением. То самое чувство пришло ко мне, когда ты забываешь о своих проблемах, о том, что было вчера или что будет завтра. Только здесь и сейчас, наслаждаясь каждым мгновением, воплощая в реальность самые безумные фантазии, я понял, что это – то, что я всегда искал. Мы не хотели останавливаться, но ночь была предельно щедра к нам. Время пролетело незаметно, и хоть ноги уже были уставшие, наши души были наполнены незабываемыми впечатлениями. Нам оставалось лишь проснуться от этой сказки и вернуться в реальность. Но важно понимать, что то, что мы испытали, останется с нами навсегда – счастье, свобода и безграничные возможности. Так что, если хочешь отвлечься от серых будней, взять своих друзей, закинуть пакетик окси в карман и отправиться на встречу с приключением. Ведь настоящая жизнь – это движ, а не батониться на диване.